Класифікація та методика оцінки мілітарного забруднення грунтів: Гігієнічне оцінювання ґрунтів населених пунктів
Оцінювання небезпеки забруднення ґрунту населених пунктів визначається:
- епідеміологічною значущістю забрудненого хімічними речовинами ґрунту;
- забруднений ґрунт є джерелом вторинного забруднення приземного шару атмосферного повітря і при її безпосередньому контакті з людиною;
- значущістю ступеня забруднення ґрунту як індикатора забруднення атмосферного повітря.
Необхідність урахування епідеміологічної небезпеки ґрунту населених пунктів обумовлена тим, що зі збільшенням хімічного навантаження зростає епідемічна небезпека ґрунту. У забрудненому ґрунті на фоні зменшення представників ґрунтових мікробіоценозів (антагоністів патогенної кишкової мікрофлори) і зниження її біологічної активності відзначається збільшення позитивних знахідок патогенних ентеробактерій і геогельмінтів, що були більш стійкі до хімічного забруднення ґрунту, чим представники природних ґрунтових мікробіоценозів. Оцінювання рівня епідемічної небезпеки ґрунту населених пунктів проводиться за схемою, розробленої на основі імовірнісного перебування патогенних ентеробактерій і ентеровірусів. Критерієм епідемічної безпеки є відсутність патогенних агентів у досліджуваному об'єкті. Оцінювання небезпеки забруднення ґрунту на основі ГДК мають ряд недоліків:
1) не враховуються ефекти накопичення забруднюючої речовини у результаті переходу з одного середовища в інше, при переміщенні по трофічному ланцюгу, а також процеси трансформації при міграції;
2) санітарно-гігієнічні норми застосовуються у разі, коли вторинні природні процеси не є визначальними, що обмежує можливості їх використання;
3) підходи орієнтовані на напівлетальні дози, а потім граничні концентрації; залежності доза – час – ефект, на підставі яких розробляються ГДК, близькі між собою в діапазоні високих доз та істотно розрізняються в діапазоні низьких доз;
4) ГДК встановлюються в експерименті переважно на пацюках і мишах, які найбільш стійкі до токсикантів, а тому можливість екстраполяції їх на організм людини дуже сумнівна.
Таблиця 15. Оцінювання епідемічної небезпеки ґрунтів населених пунктів
Оцінювання рівня хімічного забруднення ґрунтів як індикатора несприятливого впливу на здоров'я населення проводиться за показниками, розроблених при сумісних геохімічних і геогігієнічних дослідженнях навколишнього середовища міст.
У випадку полікомпонентної техногенної аномалії розраховується сумарний показник забруднення за формулою:
де n – число компонентів, які враховуються.
Оцінювання небезпеки забруднення ґрунту комплексом металів за Zc проводиться за оціночною шкалою (табл. 12).
Таблиця 16. Орієнтована шкала оцінювання небезпеки забруднення ґрунтів за сумарним показником забруднення (Z)
Градації оціночної шкали розроблені на основі вивчення показників стану здоров'я населення, що проживає на територіях з різним рівнем забруднення ґрунтів.
Отже, при санітарно-гігієнічному нормуванні забруднюючих речовин враховуються показники шкідливості: транс локаційний, міграційний водний, міграційний повітряний, загальний санітарний. При розробці ГДК у ґрунті забруднювачів лімітуючим показником є транслокація речовини з ґрунту у рослини. Якщо для певної речовини на встановлено ГДК, то для нормування використовують значення фонових концентрацій цієї речовини.
Під час контролю забруднення ґрунтів хімічні речовини поділяють на три класи:
1 клас – високо небезпечні,
2 клас – помірно небезпечні,
3 клас – мало небезпечні.
Оцінювання стану ґрунтів може проводитись залежно від їх змін природно-техногенними процесами та за ступенем забрудненості. Небезпека забруднення тим вища, чим більше фактичний рівень вмісту контрольованих у ґрунті речовин перевищує ГДК; чим вищий клас небезпеки контрольованих речовин.
Оцінювання небезпеки забруднення будь-яким токсикантом повинно проводитися з урахуванням буферності ґрунту, що впливає на рухливість хімічних елементів, що визначає їхній вплив на контактуючі середовища.
За ступенем забруднення ґрунти поділяють на:
- сильно забруднені,
- середньо забруднені,
- слабко забруднені.
За ступенем стійкості до хімічних забруднюючих речовин виділяють три ранги стійкості ґрунтів:
- дуже стійкі,
- середньо стійкі,
- малостійкі.
Три компоненти, що характеризують вибухову суміш, NTO, DNAN і RDX, мають розрахований гострий LD₅₀ (смертельна доза, яка, за оцінками, вбиває 50 % населення) відповідно >5000 мг/кг, 199 мг/кг і 59 мг/кг відповідно (Lent, 2019), що обґрунтовує необхідність попередньої оцінки будь-якого вибухового залишку в ґрунті, щоб запобігти будь-якому потенційному впливу та уникнути серйозних наслідків для рецепторів навколишнього середовища.
Попередній розділ (Класифікація ґрунтів за впливом хімічних забруднюючих речовин)