Класифікація та методика оцінки мілітарного забруднення грунтів: Класифікація ґрунтів за впливом хімічних забруднюючих речовин
За ступенем забруднення відповідно до ГОСТу 17.4.3.06–86 «Охорона природи. Ґрунти. Загальні вимоги й класифікація ґрунтів за впливом на них хімічних забруднюючих речовин» ґрунти поділяють на:
1) сильно забруднені;
2) середньо забруднені;
3) слабко забруднені.
Якщо ґрунт містить забруднюючі речовини в кількостях, які у кілька разів перевищує ГДК, має низьку біологічну продуктивність і сильно змінені фізико – механічні, хімічні і біологічні характеристики, у результаті чого вміст хімічних речовин у вирощуваних культурах перевищує встановлені нормативи, ґрунт відносять до сильно забруднених. Якщо перевищення ГДК у ґрунті є, але не викликає помітних змін її властивостей, ґрунт відносять до середньо забрудненого. Якщо вміст хімічних речовин не перевищує ГДК, але вище природного фону, ґрунт уважають слабко забрудненим.
Ранжування приводять за ГДК хімічних речовин у ґрунтах або їх фоновим вмістом (якщо ГДК не розроблено), а також за іншими показниками. Розраховують кілька показників.
Коефіцієнт концентрації забруднюючої речовини:
де Кс – коефіцієнт концентрації хімічної речовини;
Сі – фактичний вміст хімічної речовини в ґрунті;
Сф – середня фонова концентрація хімічної речовини у розглянутому районі.
Замість фонової концентрації можна використовувати величину ГДК, у цьому випадку визначається коефіцієнт техногенного геохімічного навантаження
Інтегральний показник поелементного забруднення ґрунту:
де Ксі – інтегральний показник поелементного забруднення ґрунту;
Сі – концентрації забруднюючих речовин, що контролюється;
Сфі – фоновий вміст забруднюючих речовин;.
Коефіцієнт зворотної реакції ґрунтів на динаміку забруднення:
де А і Аф – параметри, які контролюється в забрудненій і фоновій пробах.
За ступенем стійкості до хімічних забруднюючих речовин виділяють три ранги стійкості ґрунтів:
1) дуже стійкі;
2) середньо стійкі;
3) малостійкі.
Таблиця 12. ГДК та фонові значення вмісту рухомих сполук Mn, Zn, Cd, Cr, Cu, Ni, Pb за визначення в буферній ацетатно-амонійній витяжці
Визначено основні показники, якими характеризується ступінь стійкості ґрунту до хімічних речовин. Стійкість характеризується і залежить від таких показників: гумусовий стан ґрунту, кислотно-основними властивостями, біологічною активністю, окислювально-відновними властивостями, катіонно–обміними властивостями, рівнем ґрунтових вод, частиною речовин у розчинній формі. Короткочасну зміну властивостей ґрунтів діагностують за динамікою вологості, за рН, складом ґрунтових розчинів, подихом ґрунтів, вмістом доступних рослинам живильних речовин. Показники довгострокових змін – за 5–10 років і більше: вміст гумусу, відношення вуглецю гумінових кислот до вуглецю фульвокислот, ерозійні втрати ґрунту, структурний стан, склад обмінних катіонів, загальна лужність, кислотність, вміст солей.
Результати аналізу усередині кратера, був чорнозем південний представлені в табл. 13.
Таблиця 13. Вміст рухомих форм важких металів в середині кратера за вилучення ацетатно-амонійним буферним розчином (рН 4,8), мг/кг
В середині кратера отримано перевищення за вмістом рухомих форм міді, свинцю і хрому.
Таблиця 14. Вміст рухомих форм важких металів в середині капоніра за вилучення ацетатно-амонійним буферним розчином (рН 4,8), мг/кг (1 - група зразків, насичених нафтою; 2 – без ознак вуглеводнів)
Аналіз вмісту рухомих форм важких металів показав дуже високий вміст у середині капонірів міді, цинку, кадмію і свинцю.
Попередній розділ (Санітарні та біологічні показники оцінювання стану ґрунтів)
Наступний розділ (Гігієнічне оцінювання ґрунтів населених пунктів)